подивись

Анталія, яка протягом історії прийняла десятки цивілізацій, несе та зберігає сліди цих цивілізацій, а також представляє ці пам’ятки до уваги своїх відвідувачів на території неймовірної географії та має десятки прикладів культурної спадщини, які варті того, щоб їх відвідали!

Калеічі

Калеічі, розташований у центрі міста Анталії, де знаходяться невеликі готелі, історичні артефакти, музеї, особливі магазини, стильні кафе та ресторани, оточений стінами у формі підкови всередині та зовні. Відомо, що стіни є спільним творінням елліністичного, римського, візантійського, сельчукського та османського періодів. На внутрішній території стін розташовано близько 3000 будинків із черепичними дахами. З іншого боку, архітектура Калеічі за межами стін несе в собі сліди османської архітектури. Характерні конструкції будинків не лише дають уявлення про архітектурну історію Анталії, але й водночас найкращим чином відображають спосіб життя, традиції та звичаї жителів регіону.

В’їхати до Калеічі можна через ворота Адріана. Ці ворота є однією з найкраще збережених історичних будівель в Анталії. Будівля, яка є римським витвором, була побудована в 130 р. н. е. на честь римського імператора Адріана.

Однією з найважливіших пам’яток в Калеічі є кюлліє Мінарет Ївлі. Кюлліє – це колекція витворів сельчуків. Основними витворами кюлліє являються: Мінарет Ївлі, мечеть Ївлі, медресе Гияседдін Кейхюсрев, медресе Сельчуклу, Мевлевіхане, усипальниця Зінджіркиран та усипальниця Нигяр Хатун. Мінарет Ївлі – одна з перших ісламських будівель в Анталії. Це витвір сельчуків восьмого століття.

На південь від Калеічі знаходиться історична гавань для яхт. Десятки круїзних яхт стоять на якорі в гавані для яхт, розташованій у безпечній бухті. На цих яхтах можна здійснювати щоденні екскурсії, щоб відвідати прилеглі скелі та водоспади.

Інша важлива споруда в регіоні – Медресе Каратай. Мотиви, якими прикрашені ніші та вівтарі в медресе, привертають увагу.

Серед найважливіших місць в Калеічі слід згадати парк Карааліоглу. Парк Карааліоглу займає площу 140 тисяч квадратних метрів. В парку є три вулиці, паралельні одна одній у напрямку зі сходу на захід до моря, і ці вулиці закінчуються трьома оглядовими терасами на узбережжі моря. Парк Карааліоглу багатий на флору та фауну, і саме тут можна побачити дерева, рослини, квіти та птахів, які відображають флору Анталії.

Башта Хідирлик – дуже важлива споруда в парку Карааліоглу. Побудована у другому столітті, башта розташована в південно-західному куті стін Калеічі. Її висота становить 14 метрів, нижня частина квадратна, а верхня циліндрична.

Античні міста

Перге

Місто Перге розташоване за 18 км на схід від центру Анталії. Річка Аксу (Кестрос) була фактором, який у давнину визначив географічне розташування міста дуже цінним. Водночас важливе значення для сільського господарства міста мала вода.

Деякі важливі артефакти, знайдені в результаті розкопок в античному місті, експонуються в музеї Анталії.

Розпочати вивчення Перге рекомендується, пройшовши вздовж монументальних міських стін, побудованих Олександром Македонським.

Ви не повинні залишати античне місто Перге, не побачивши водного каналу, вулиці з колонадою, сторожової башти, римського хамаму, агори, крамниць з подвійними дверима, античного театру на 12 тисяч чоловік, мозаїки, що покриває підлогу, та стадіону у формі підкови.

Термессос

Розташоване за 30 км на північний захід від Анталії, Термессос, одне з найкраще збережених античних міст Туреччини. Місто було включено до складу Національного парку завдяки своїй природній красі та історичним знахідкам.

Місто, яке запам’яталося потужною обороною жителів Термессосу від облоги Олександра Македонського, розташоване на території під назвою Міляс у регіоні Пісідія. Відомо, що місто заснували солими, одні із найдавніших народів Анатолії. Неможливо знайти будь-яку інформацію про місто у джерелах стосовно візантійського періоду та пізніше.

Фаселіс

Відомо, що античне місто Фаселіс, яке знаходиться в 18 кілометрах від Кемера та приблизно в 58 кілометрах на південний захід від Анталії, було засноване колоністами Родосу в VII столітті до нашої ери. Географічне розташування міста свідчить про те, що воно є важливим портовим пунктом. У місті знаходиться три гавані: одна на півночі півострова, інша на північному сході і третя на південно-західному узбережжі.

Той факт, що вони зустріли Олександра Македонського із золотою короною в 333 р. до н. е., є одним з найважливіших заголовків в історії міста.

Фаселіс, який перебував під візантійським володінням у V і VI століттях, був повністю покинутий з початку XIII століття в результаті пошкоджень, які він отримав під час облоги сельчуків в XII столітті. До нашого днів збереглися переважно римські та візантійські руїни. Вони розташовуються по обидва боки від головної вулиці, яка утворює головну вісь міста та з'єднує порти на півночі та півдні. Вулиця розширюється між агорою та театром, утворюючи невелику площу. Сходинки в південно-східному куті площі забезпечують доступ до театру та акрополя. Театр є типовим театром невеликого розміру елліністичного періоду.

Олімпос

Олімпос є другим важливим портовим містом після Фаселіса на південному узбережжі Анталії. Він розташований за 85 кілометрів від центру Анталії та за 45 кілометрів на південний захід від районного центру Кемера. Місто отримало свою назву від гори Тахтали, що знаходиться за 16 кілометрів на північ та має висоту 2375 метрів, а також являється одним із західних продовжень Таврських гір. Гори Бей знаходяться в межах національного парку Олімпос. Точна дата заснування міста невідома.

Важливою видимою спорудою міста є брама храму, розташованого за 150 метрів на захід від гирла річки. Найцікавішим експонатом серед решток є саркофаг капітана Евдомуса, який було знайдено під час розкопок, проведених музеєм Анталії.

На сході Олімпоса, за 300 метрів від пляжу, знаходиться поселення Чирали, відоме своїм неймовірним піщаним пляжем, де черепахи Каретта-Каретта відкладають яйця, і прибережними дюнами, де дуже багата рослинність.

Міра

Розташоване за 200 км на південний захід від центру Анталії та за 45 км на південний схід від містечка Каш, античне місто Міра було засноване в межах сучасного районного центру Демре, на однойменній рівнині.

Античне місто Міра особливо відоме гробницями в скелях Лікійського періоду, театром Римського періоду та церквою Святого Миколая (Санта-Клаус ) Візантійського періоду.

Починаючи з VII століття, Міра почала втрачати свою значимість в результаті набігів арабів, землетрусів, повеней та намивів, принесених річкою Демре, і в 12 столітті отримала статус селища. На сьогоднішній день залишки складаються з театру на південній стороні акрополя та скельних гробниць по обидва боки. Згідно з проведеними дослідженнями, окрім стін римського періоду, які на сьогоднішній день збереглися в цілому стані, на пагорбі акрополя та його околицях можна натрапити на елліністичні руїни.

Той факт, що у п’ятому столітті нашої ери столиця лікійської держави Міра була містом, яке відвідували святий Павло та його друзі, місто посідає особливе місце і в християнському світі.

Церква і музей Святого Миколая

Після смерті релігійної особистості святого Миколая, який народився в Патарі та став єпископом в Мірі в другій половині III століття н. е., він отримав чин святого. Святий Миколай став найвідомішим святим у багатьох європейських країнах, особливо в колишній Російській імперії.

У північних країнах Європи традиція існування Санта-Клауса, який захищає та радує дітей, була пов’язана з віруванням в Святого Миколая, що призвело до створення напіврелігійного і дуже популярного легендарного персонажу.

Церква Святого Миколая, яка є важливою пам'яткою історії візантійського мистецтва, стала найвидатнішим зразком Середньовізантійського періоду зі своїм архітектурним стилем та оздобленням. У п'ятому столітті нашої ери той факт, що Міра (Демре) була столицею Лікійської держави, а архієпископ Міри – другою за величиною релігійною владою Анатолії, зіграв важливу роль у підвищенні престижу міста в роки після смерті святого Миколая.

Сімена

Розташована між районами Каш і Демре, за 195 км на південний захід від Анталії, антична Сімена, яка наразі відома як Калекьой, була невеликим прибережним містечком Лікії. Це був стратегічний пункт, заселений з IV століття до нашої ери та до наших днів. Руїна, яка найяскравіше відображає цю особливість, – це фортеця, яка залишилася цілою до наших днів. З цієї фортеці можна спостерігати найпрекрасніший краєвид на Кекова та її околиці.

Кекова, яка дала свою назву регіону, що включає: острів, ширина якого становить 7,4 км, висота – 500 метрів, та який являється найближчим місцем до берега, прямо навпроти Сімени, Тейміуса (Учааиз), причал Аперлай (Сиджак), бухту Акваріум та бухту Гьоккая.

Північні береги острова Кекова, що виходять на Сімену, наповнені слідами цивілізації, яка простягається на 4-5 метрів вглиб моря та в давнину була частково занурена в воду в результаті землетрусів. Серед решток можна побачити кам'яні сходи, руїни будинків та залишки причалу. Сімена розташована на півострові навпроти острова Кекова. Між Калекьой та Учааиз можна побачити залишки дороги та причалу, занурені в воду поблизу берега серед невеликих острівців, що використовувалися як кар’єри для саркофагів.

Лімира

Античне місто Лімира, яке розташоване за 108 км на південний захід від центру Анталії, на території міста Фініке, включає акрополь на південних схилах гори Точак, де трохи південніше нього розташовані ранні споруди, а також територію римських та візантійських стінах, розташовану на рівнині, яка зараз відокремлена дорогою.

Розташований в самій північній частині античного міста акрополь складається з внутрішньої фортеці на півночі та нижньої фортеці у підніжжя. На території нижньої фортеці знаходяться вали, цистерни, візантійська церква та героон Перікла. На місці, де акрополь виходить на рівнину, знаходиться будівля театру, що належить елліністичному періоду, та яка була повністю реставрована в 141 році.

Ліміра – одне з міст Лікії, де знаходиться найбільша кількість гробниць. В античному місті налічується понад 400 скельних гробниць, і більшість із них відомі по імені з написами на лікійській мові.

Аріканда

Назва античного міста Аріканда, розташованого за 30 кілометрів на північ від містечка Фініке та за 140 кілометрів на південний захід від центру Анталії, на лікійській мові Арі-ка-ванда означає «місце поруч із високою скелею». Той факт, що назва міста з філологічної точки зору відображає рідну анатолійську мову, свідчить про те, що Аріканда є одним із найдавніших міст регіону. На основі знахідок, крім кам’яної сокири, датованих 2000 роком до н.е, важко простежити історію міста до п’ятого століття до нашої ери.

Видно, що у другому столітті до н.е. Аріканда карбував монети в якості міста, яке входило до Лікійського Союзу. Місто було перетворено на провінцію з лікійською провінцією Памфілією і приєднано до Риму, коли імператор Клавдій зупинив існування Лікійського Союзу в 43 р. н. е. Місто, яке було частково реставровано після великого землетрусу в 240 р. н. е., в часи візантійського панування називалося Акаланда або Оріканда.

Ксантос - Летоон

Відомо, що Ксантос, історія якого сходить до 3000 р. до н. е., у стародавні часи був найбільшим адміністративним центром і столицею Лікії. Летоон, який був включений до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО в 1988 році разом із Ксантосом, є одним з найважливіших релігійних центрів цього періоду.

Ксантос, де мешкав Сарпедон, який був заохочений віршем, який він написав принцу Гектору під час Троянської війни, розташований на схід від кордону провінцій Мугла-Анталія, відокремленого річкою Ешен, на території Анталії, недалеко від містечка Киник. Летоон знаходиться в районному центрі Сейдікемер провінції Мугла, за чотири-п’ять кілометрів на захід від Ксантосу.

Ксантос та Летоон є одними з важливих елементів світової спадщини з точки зору археологічних цінностей, які знаходяться на їхній території. У цих поселеннях, розташованих дуже близько один від одного, знаходяться кам’яні написи, на яких можна побачити найдовші та найважливіші тексти на лікійській мові.

Ксантос володіє театром Ксантос місткістю 2200 чоловік. Квадратна площа, оточена портиками на півночі цього античного театру, який був побудований в елліністичний період і реставрований в римський період, – це римська агора.

Знайдений у 1840 році на території священного місця Летоон театр на тридцять шість місць містить базиліку, написи, три храми, круглий портик, прикріплений до імператорської культової будівлі, та L -подібну колонаду. Аполлон і Артеміда, божественні діти-близнюки богині Лето, були вшановані храмом разом зі своєю матір'ю. Найбільший з цих храмів – храм Лето, розташований на заході. На сході знаходиться храм Аполлона, побудований в доричному стилі. Між обох храмів знаходиться храм Артеміди, який менший за інші. Через підйоми рівня води, які почалися в античні часи, нині нижні частини споруд знаходяться під водою.

Патара

Розташоване приблизно за 40 км на захід від Каша, приблизно за 200 км на захід від центру Анталії, на південно-західному кінці долини Ксантос, античне місто Патара є одним з найважливіших і найдавніших міст Лікії. Античне місто Патара, розкопки якого почалися в 1988 році, має велике значення не тільки завдяки своїм археологічним та історичним цінностям, але й тому, що воно є одним із рідкісних пляжів, де вже мільйони років середземноморські черепахи Каретта-Каретта відкладають яйця і розмножуються.

Назва міста згадується навіть у хетських текстах, датованих 13 століттям до н.е. Хоча керамічні рештки, знайдені в акрополі Тепеджік, містять характерні особливості Середньої бронзової доби, кам'яна сокира, виявлена ​​на схилах східного схилу Тепеджік, та яка відноситься до дозалізного віку, показує, наскільки історія Патара сходить в давнину.

Місто, значимість якого продовжувалася і протягом Візантійського періоду, стало важливим центром для християн. Святий Миколай, відомий як Санта-Клаус, – виходець Патари. Маючи важливе значення і протягом Середньовіччя, місто Патара з приходом турків досягло статусу важливого центру і в наші дні.

Силліон

Памфілійське місто Силліон було побудовано на рівному пагорбі з майже повністю крутими схилами. Воно знаходиться в 16 кілометрах від районного центру Серік і в 30 кілометрах від центру Анталії. Як і всі інші міста Памфілії, вважається, що Силліон було засновано героями на ім'я Мопсос і Калчас після Троянської війни. Античне місто Силліон, де знаходиться найбільша кількість елліністичних решток в межах Анталії, також зберігає свою особливість бути містом, де найкраще представлена елліністична оборона. Якщо ви бажаєте відвідати Сілліон, ви повинні бути готові до нелегкого підйому вгору. Однак краєвиди, які ви побачите в кінці підйому, варті цих труднощів.

Аспендос

Розташований приблизно за 45 км на схід від центру міста Анталія, Аспендос відомий тим, що має театр римського періоду, який найкраще зберігся не тільки в Анатолії, але й в усьому середземноморського світі. Місто було створено на вершині пагорба поблизу Кьопрючай (антична Евримедон), однієї з найбільших річок у регіоні. Сьогодні в Аспендосі здебільшого відвідують театр та водні шляхи. Місто хвалиться своїм розвитком та транспортним сполученням із Середземним морем завдяки прилеглій річці, а також родючими землями в її околицях. Залишки інших споруд, що належать місту, знаходяться на рівнині пагорба, куди схиляється театр.

Найуспішнішим періодом міста, безперечно, є період правління Римської Імперії, коли були побудовані знаменитий театр та водні шляхи.

Театр Аспендос – один із найвидатніших представників театрів Римської Епохи, що має свої архітектурні особливості та добре зберігся. Споруда, присвячена богам та імператорам того часу, демонструє останні рядки римської театральної архітектури та будівельної техніки.

Слідом за театром, найважливішими руїнами в місті, які слід відвідати, є водні шляхи. Система водних шляхів Аспендоса є одним із найкраще збережених прикладів античних водних шляхів. Загальний вигляд формують вежі для тиску води, розташовані на обох кінцях арочного мосту з півночі на південь, довжина якого становить близько одного кілометра.

Аспендос – це також одне з міст, яке продовжувало своє існування у візантійський та сельчукський періоди. У відомому театрі можна побачити сліди реставрації періоду Сельчуків, особливо на монументальній прибудові дверей посередині зовнішнього фасаду та на темно-червоному штукатурному покритті фасаду з зигзагоподібним візерунком. Найважливіша причина, чому будівля сцени, яка, як вважається, використовувалася в якості караван-сараю, де зупинялися для проживання султани Сельчуків, збереглася до сьогодні, пов'язана з реставрацією та захистом Сельчуків. Мустафа Кемаль Ататюрк також відвідав це місце у 1930 році та дав вказівки щодо реставрації та повторного використання міста.

Сіде

Сіде, яке в античні часи було найважливішим портовим містом Памфілії, було засноване на півострові шириною 350-400 метрів, що знаходиться за 80 кілометрів на схід від Анталії та за сім кілометрів на південний захід від Манавгата.

Сіде став центром поселення у сьомому столітті до н.е. У шостому столітті до нашої ери став територією панування Памфілії та Лідійського царства. Місто, яке деякий час продовжувало своє існування під владою Олександра Македонського, після його смерті постійно змінювало власників, які належали до царств елліністичного періоду. Пізніше містом управляли Пергамське королівство, Рим та Східна Римська імперія.

На початку 20 століття на руїнах античного міста Сіде, відомого як торговельне та портове місто, критськими іммігрантами було засновано селище Селіміє. Побудоване на півострові місто Сіде, проходить вздовж монументальної вулиці, яка починається від головних воріт міста, як і в інших містах Памфілії. Головна вулиця, що починається від Великих Воріт на північному сході, проходить вздовж півострова майже прямою лінією, за винятком дуги перед античним театром, і закінчується великою площею біля храмів. Друга за величиною вулиця міста простягається від Великих Воріт на південь від міста. На обох вулицях розташовані колонади, по обидва боки – портики з колонами з коринфськими ордерами та ряд крамниць за ними.

Фортеця Алара

Розташована за 110 км на схід від центру Анталії та приблизно за 40 км на північний захід від Аланії, фортеця знаходиться на гострому пагорбі на краю річки Алара. Вона була відбудована султаном сельчуків Алааддіном Кейкубатом в 1232 році, а знайдені в ньому візантійські залишки збереглися і набули теперішнього вигляду. Фортеця була побудована для захисту головного торгового шляху та хану (головного заїзду) Алара того періоду. Існує думка, що в ті часи торгові кораблі припливали до самої фортеці. Фортеця має внутрішні та зовнішні стіни, посилені вежами. З берега річки Алара можна дістатися до другої стіни драбиною, висіченою в скелі.

Фортеця Аланії

Фортеця Аланії, яка знаходиться в районному центрі Аланія, маючи природній захист у вигляді важкого доступу з моря і суші, була населеним пунктом протягом всієї історії, та є одним із найкраще збережених середньовічних фортець серед сотень інших, які прикрашають Анатолію. Фортеця виглядає як музей під відкритим небом, її стіни сягають 6,5 кілометрів, мають 140 бастіонів, майже 400 цистерн всередині, а також розкішні, декоровані ворота з надписами.

Хоча перша дата заселення фортеці датується елліністичним періодом, споруда набула форми величного монументального замку в період імперії Сельчуків. Частина фортеці, яка називається Ічкале («внутрішня фортеця») і побудована у найвищій точці західного кута півострова, знаходиться на висоті 250 метрів над рівнем моря. Оскільки фортеця є центром адміністративної та військової організації, її з чотирьох сторін оточують міцні стіни. Сельчукський султан Алаеддін Кейкубад також побудував монументальні споруди для укріплення оборони фортеці.

Музей Анталья

Музей Анталії був заснований в 1922 році вчителем Сюлейманом Фікрі Ертеном для захисту артефактів, врятованих від нападів окупаційних військ, які прибули в регіон після Першої світової війни. Музей, який спочатку знаходився в мечеті Алааддіна в Калеічі, а пізніше в мечеті Ївлі, було перенесено до теперішньої будівлі в 1972 році. Музей Анталії на сьогоднішній день складається з 14 виставкових залів на площі 30 тисяч квадратних метрів, а також галерей під відкритим небом та садів, де експонуються скульптури та різні витвори мистецтва. Важлива частина Лікії, Памфілії та Пісідії, трьох античних культурних регіонів у межах Анталійського регіону, який є одним із куточків анатолійських земель з найбагатшою історією людства, формує зону відповідальності Музею Анталії. Вчені багатьох країн щороку проводять наукові розкопки в Анталії, яка є неймовірним музеєм під відкритим небом та міжнародним центром розкопок зі своїм археологічним багатством. Музей Анталії проводить численні роботи, пов’язані з розкопками та благоустроєм знайдених археологічних пам’яток в регіоні.

Музей Анталії – це археологічний та історичний музей, який також можна охарактеризувати як регіональний музей. Більшість артефактів в колекції були знайдені під час розкопок у регіоні, а етнографічні роботи були складені музейними експертами регіону. У залах виставляються експонати, що відображають тисячолітню історію земель регіону Анталія, яка розпочалася з першої людини і триває безперервно до сьогодні, відповідно до їх хронологічної та місцевої тематики. Музей Анталії вважається одним з найважливіших музеїв світу, особливо завдяки скульптурам Римського періоду, знайденим у Перге, а також цікавим та унікальним знахідкам, виявленим під час рятувальних розкопок музею в минулі роки. Музей був удостоєний премії Ради Європи "Музей року" у 1988 році.

Курортні готелі

Анталія – ​​одне з міст, яке приймає найбільше відвідувачів у світі, завдяки своїй унікальній природі та глибокій історії. Туристи, які щороку приїжджають купатися в блакитному і бірюзовому морі Анталії, а також бажають відпочити серед зеленої природи і прагнуть відкрити її тисячолітню історію, зупиняються в розкішних курортних готелях міста.

Хоча по всьому регіону Анталії є розкішні курортні готелі, можна сказати, що ці готелі зосереджені на певних територіях. Белек посідає перше місце серед них. Розташований на сході від центру міста Анталія, в регіоні Белек налічуються десятки готелів. Більше того, в деяких готелях Белека є поля для гольфу світового класу, професійні спортивні майданчики та обладнання.

У Ларі, яка знаходиться між Белеком та Анталією, знаходиться багато розкішних курортних готелів. Регіон, де розташовані готелі в Ларі, також відомий як «Район готелів» у місті.

Після Белека та Лари ще один регіон, де густо розташовані готелі, є курортний район Кемер. Розташований на заході від центру міста Анталія, Кемер зі своїми природніми та історичними багатствами пропонує своїм відвідувачам необмежену кількість альтернатив відпочинку, а також розкішні курортні готелі. Десятки варіантів готелів пропонуються гостям як у центрі самого міста Кемер, так і в прилеглих до нього курортних зонах, таких як Гьойнюк, Бельдібі та Кіріш.

Бутік-готелі та різноманітні засоби розміщення

Анталія пропонує сотні різних розкішних курортних готелів, а також великий вибір варіантів розміщення в бутік-готелях.

В центрі міста Калеічі є варіанти бутік-готелів, до яких можна дістатися з історичних вулиць і проживати в самій центральній частині Анталії.

Бутік-готелі не обмежуються тільки Калеічі. Ви можете знайти варіанти розміщення в бутік-готелях, переплетених з природою, у всіх регіонах Анталії. Наприклад, ви знайдете багато варіантів будиночків на деревах в околицях античного міста Олімпос. Можна зустріти бутік-готелі подалі від натовпу та шуму в курортних містечках району Кемер.

Такі місця, як Маден, Текірова, Чирали та Патара пропонують найбільш ідеальні умови для кемпінгу. Ви можете розглянути тихий варіант відпочинку на природі, в оточенні водних ресурсів та в безпосередній близькості від моря.